← Публікації · Життя з діагнозом
Для онкопацієнтів і лікарів · УПОА

Скантривога:
коли страшно чекати результатів

Чому через неї сваряться пацієнти й лікарі — і що допомагає обом

Редакція УПОА
Редакція УПОА

Українська психоонкологічна асоціація

Час від часу лікарі висловлюють незадоволення поведінкою пацієнтів. Ідеться про скарги та конфлікти через тривале очікування результатів обстежень, самостійне призначення КТ чи МРТ та інтерпретацію результатів через інтернет, що потім породжує додаткові питання на консультаціях.

З іншого боку, пацієнти, особливо ті, хто виїхав за кордон, скаржаться на обмеження в призначенні повних обстежень, через що деякі повертаються в Україну, щоб пройти КТ, МРТ, УЗД та інші процедури. Часто вони викладають описи обстежень в інтернеті з проханням розтлумачити, що вони означають.

Ці фактори зменшують довіру між лікарем і пацієнтом, підвищують рівень стресу і впливають на якість життя та роботи обох сторін.

Що таке скантривога

Здається, до чого тут ми — онкопсихологи? А до того, що значна частина цих ситуацій породжується станом, який в англійській мові має окрему назву: scanxiety — від scan (обстеження) та anxiety (тривога). Українською його можна перекласти як «скантривога».

Це не «надуманий страх» чи «паніка від нічого». Це специфічна тривога, яку людина відчуває під час очікування результатів медичного дослідження. Найчастіше про неї говорять в онкології, але вона знайома й пацієнтам із серцево-судинними, неврологічними проблемами чи навіть під час звичайних чек-апів. Ця тривога виникає між «зробити обстеження» і «дізнатися результат». Саме в цей проміжок часу пацієнти найвразливіші.

Цей стан реальний, вимірюваний і впливає як на емоційний стан пацієнта, так і на якість комунікації з лікарем. Розуміння його природи допомагає і пацієнтам, і медичним працівникам ефективніше взаємодіяти, уникати конфліктів і зберігати контроль над ситуацією.

Наскільки це поширено

83% онкопацієнтів в одному з досліджень повідомили про підвищену тривожність перед обстеженням (Lebel S. et al., Journal of Clinical Oncology, 2016).

Тривога знижує якість життя, ускладнює прийняття рішень і може послаблювати довіру до лікаря (Thewes B. et al., Psycho-Oncology, 2013).

«Я не боюся самого сканування. Я боюся дізнатися, що рак повернувся».

Після лікування лікарі зазвичай призначають дати перевірок. Спочатку це сприймається спокійно — знайомий кабінет, апарат, процедура. Але чим ближче день обстеження, тим більше напружується тіло, тим більше думок крутиться в голові: безсоння, страх, відчуття, ніби майбутнє зупинилося.

Особливо гостро ця проблема відчувається під час війни. Онкопацієнти в Україні виснажені обстрілами, втратами і сиренами. А ті, що за кордоном, — нерозумінням медичної системи країни, мовним бар'єром, сумом за домівкою. Усе це виснажує ще до зустрічі з медичним страхом. А коли йдеться про рак, обстеження сприймаються як «жереб долі».

У таких умовах будь-яка додаткова тривога відчувається ще сильніше: люди часто уникають обстежень або, навпаки, стають залежними від «перевірок».

Одна ситуація — два погляди

Що переживають пацієнти

Очікування — це не просто кілька днів у календарі. Це час, наповнений запитаннями:

  • «А якщо знову рецидив?»
  • «А раптом щось пропустили?»
  • «Що буде зі мною далі?»

Пацієнти намагаються знайти відповіді будь-де. Найдоступніше — інтернет: чужі історії, описи МРТ чи КТ, «схожі» симптоми. Часто це не полегшує страх, а посилює його.

Як це бачать лікарі

Для лікаря ситуація виглядає інакше:

  • пацієнти нетерплячі та нервові;
  • самі собі призначають обстеження;
  • намагаються самостійно інтерпретувати висновки;
  • звертаються із «зайвими» запитаннями після «гугл-дослідження» чи «консультацій» у групах онкопацієнтів.

Звідси виникає відчуття, що пацієнт «важкий» або «не довіряє фахівцеві». Це втомлює лікаря, адже він і так працює з високим навантаженням.

Чому виникає конфлікт

Пацієнт і лікар дивляться на одну ситуацію з різних боків:

Для пацієнта
Це екзистенційне питання: життя, здоров'я, майбутнє.
Для лікаря
Це частина щоденної практики: стандарти, черги, протоколи.

Через це виникає напруга: пацієнт відчуває, що його страх недооцінюють, а лікар — що від нього чогось вимагають через примхи.

Вихід — психоедукація та взаєморозуміння

Єдиний термін «скантривога» для цього явища — це можливість розуміти зону турбулентності.

Для пацієнтів

  • дізнатися, що їхня тривога нормальна і має назву;
  • зрозуміти, що «гуглити» природно, але варто фільтрувати інформацію;
  • отримати поради, як справлятися з очікуванням: дихальні практики, спілкування, підтримка.

Для лікарів

  • усвідомити, що скантривога — не примха, а поширена реакція;
  • бачити за нетерпінням і агресією людський страх;
  • пояснювати протоколи обстежень — коли і що треба робити, який маршрут — і наголошувати, що результати будуть обговорені окремо;
  • навчитися простим фразам підтримки, які знімають напругу: «Я розумію, що чекати важко», «Результати будуть тоді-то, ми обов'язково обговоримо їх разом».
Скантривога — це спільна зона відповідальності. Пацієнтам важливо знати, що з ними відбувається, а лікарям — що перед ними не «важкий пацієнт», а людина, яка боїться.

Називати явище своїм іменем — уже допомога. Психоедукація для обох сторін знімає напругу, робить комунікацію чеснішою і дає відчуття підтримки.

Якщо ви відчуваєте, що тривога виснажує вас, — зверніться до фахівця, який працює з онкопацієнтами. Це не слабкість, а крок до полегшення і підтримки. Прості вправи на час очікування — у статті «Тривога під час атак: 5 технік самодопомоги».

Читайте також: Страх рецидиву: просто ходіть; Онколог vs психолог.

Підтримайте роботу асоціації

УПОА — громадська організація. Ваші внески допомагають навчати фахівців, розвивати психоонкологію в Україні та робити психологічну допомогу онкопацієнтам доступнішою.

Підтримати