Для онкопацієнтів і близьких · УПОА

Лікування закінчено.
А що далі?

Чому період після лікування буває не легшим за саме лікування — і що допомагає

Редакція УПОА

Українська психоонкологічна асоціація

Дослідження послідовно демонструють: фаза після завершення лікування є не менш складною, ніж саме лікування. Це стає несподіванкою як для самого пацієнта, так і для його оточення.

Цей день настав

Позаду важкі етапи: операції, опромінення, хіміотерапія, трансплантація кісткового мозку тощо. Багато місяців твоє життя було впорядковане розкладом обстежень, процедур, консультацій. Увесь цей час ти мріяв про те, як усе закінчиться. Як більше не треба буде здавати кров частіше, ніж раніше ходив до перукаря. Як тебе перестануть впізнавати всі собаки й коти в лікарні. Як виросте волосся. Як усе стане «як раніше».

І ось цей день настав — лікар каже, що все! Ти радієш у перший момент, а потім… для багатьох пацієнтів саме цей момент стає початком нової кризи.

«Я мав чітку мету — вижити. А потім вона зникла. І я залишився ніби в порожнечі», — так описують свій стан деякі пацієнти.

Чому після лікування буває так важко

При всій складності, поки триває лікування, у пацієнта є ціль — пройти його до кінця. У нього є план і налагоджений розклад. У цей період він відкладає на потім усі важливі життєві питання — роботу, фінанси, стосунки, побут, плани на майбутнє, — бо зосереджений на головному: боротьбі за життя. Пройшовши через це, він залишається сам на сам з усім, що накопичилося, і йому необхідно «перезібрати» себе та своє життя заново — але вже з набагато меншими ресурсами, ніж були.

Прийняти себе нового

Можливо, з фізичними втратами, якщо проводилося хірургічне видалення органів чи частин тіла. Прийняти хронічну втому, постійну забудькуватість і розсіяність — через це, можливо, вже не вдається виконувати роботу так ефективно, як раніше.

Робота і гроші

Хтось втратив роботу, в когось суттєво погіршилося матеріальне становище, адже українське законодавство дає право лише на 150 днів лікарняного. Далі — інвалідність і вибір між відпусткою за власний рахунок або звільненням. Сам факт отримання інвалідності й оформлення пенсії для молодих людей — теж травмівний досвід, який потребує осмислення й прийняття.

Люди навколо

Соціальна сфера також змінюється під час лікування: хтось підтримував, а хтось зник. Це теж потрібно прийняти й пережити. Оточення, яке підтримувало, іноді тисне словами «Ти ж уже вилікувався», не розуміючи, наскільки сильними є наслідки лікування.

Думки про життя і смерть

У когось з'являються екзистенційні думки — адже людина дуже близько зіткнулася зі смертю. А реабілітація в Україні, хоч і існує на папері, часто недоступна на практиці. І тоді незрозуміло, куди звертатися, щоб відновитися.

Якщо ви відчуваєте фрустрацію й емоційне спустошення — це не ваша вигадка, не слабкість і не перебільшення. Це цілком типовий досвід людей, які пройшли лікування раку. Науковці наголошують: фаза «після лікування» — окремий етап, що потребує підтримки. Не лише фізичної, а й емоційної, психологічної, соціальної.

Що кажуть дослідження

За даними досліджень, пацієнти після завершення лікування часто стикаються з:

емоційним спустошенням, депресією;
втратою сенсу життя;
фрустрацією через неможливість «повернутися до себе»;
соціальною ізоляцією;
симптомами ПТСР, тривогою, суїцидальними думками;
хронічною втомою та «хемомозком» (chemo brain), які не мають системної підтримки;
«екзистенційною фрустрацією» — переживанням внутрішнього конфлікту через невизначеність майбутнього, страх рецидиву та відчуття, що життя більше «ніколи не буде як раніше».

Якщо з'являються думки про самогубство — зверніться по допомогу: Лайфлайн Україна 7333 (цілодобово, безкоштовно).

Що може допомогти пацієнту і його близьким

Розуміння, що це нормальна реакція

Період після лікування — не «щасливий кінець», а новий етап, який потребує адаптації. Визнання цього — перший крок до стабілізації.

Поступове відновлення

Фізичне, психологічне, соціальне — без тиску. Маленькими кроками.

Спілкування з іншими, хто це пройшов

Підтримка пацієнтських спільнот і груп взаємодопомоги дає відчуття, що ти не один (не одна).

Фокус на ресурсах, а не на втратах

Що залишилося? Що з'явилося нового? Що важливе саме зараз?

Знання своїх прав і можливостей

Дізнайтеся про доступні вам програми реабілітації і психосоціальної підтримки.

Чи потрібен онкопсихолог?

Так. Саме онкопсихологи мають спеціальну підготовку, щоб підтримати на етапі після лікування — етапі повернення до життя, переосмислення себе, роботи з втратою і відновленням, планування майбутнього.

Онкопсихолог допоможе:

нормалізувати ваші переживання — це не «слабкість», а очікувана реакція;
повернути відчуття контролю над життям;
впоратися з тривогою рецидиву;
опрацювати ПТСР або суїцидальні думки;
адаптуватися до змін — фізичних, соціальних, емоційних.

Пам'ятайте: у цей період пацієнт потребує всебічної підтримки — і від оточення, і від професійних онкопсихологів. Якщо ви пацієнт і відчуваєте подібне, зверніться по допомогу. Якщо ви близька людина пацієнта і відчуваєте складності з його відновленням, постарайтеся не тиснути і не очікувати, що він швидко повернеться до стану до хвороби. Якщо вам це важко, з цим ви теж можете звернутися до фахівця.

Про те, чи святкувати закінчення лікування і як позначити цей рубіж, читайте в статті Ії Слабінської «Чи варто святкувати закінчення лікування?». Про втому після лікування — у статті Вікторії Костецької «Коли відпочинок не допомагає». Знайти онкопсихолога УПОА.

Читайте також: Страх рецидиву: просто ходіть; Скантривога: коли страшно чекати результатів.