← Публікації · Психоонкологія: основи
Для фахівців · УПОА

Міфи про рак
у кабінеті психолога

Чому навіть фахівці вірять у «рак від стресу» — і як цього уникнути · Вікторія Костецька, УПОА

Вікторія Костецька
Вікторія Костецька

Онкопсихологиня, співзасновниця УПОА, членкиня IPOS

Міфи — це не прості казки і тим більше не безглузде фантазування. Це рівень свідомості, властивий усім без винятку людям, який забезпечує необхідний захист від множинної невизначеності навколишнього світу, коли вона пояснюється шляхом домислювання до зрозумілої цілісної картини.

Навіщо людям міфи

Онкологічне захворювання є прикладом тотальної невизначеності та кризової стресової ситуації. Міфи стримують свідомість і не дають їй розпастися. Їхні властивості:

  • підтримує ідентичність;
  • знижує тривогу;
  • його поділяють інші люди;
  • здатність до еволюції;
  • непізнаваність.

Індивідуальний міф суспільство визнає божевільним, а належність до колективного міфу відкриває доступ до спілкування з оточенням, отримання від нього допомоги та до певних ритуальних дій, включно з лікуванням.

Такими колективними міфами є:

  • «Рак — це від стресу».
  • «Онкологічне захворювання буває в людей, які опустили крила».
  • «Треба мислити позитивно, а інакше можна наврочити рак».

Що кажуть дослідження

Зараз можна стверджувати, що ризик розвитку злоякісної патології не пов'язаний з:

  • тривогою;
  • рисами особистості;
  • депресією;
  • пережитим стресом.

Сучасні дослідження не підтверджують зв'язку між цими факторами та ризиком розвитку злоякісної патології. Про це свідчать проспективні когортні дослідження з науково обґрунтованим дизайном і тривалістю спостереження 6–9 років. Вони враховують вид онкологічного захворювання і його вираженість та залучають десятки тисяч досліджуваних. Групи в дослідженнях формуються ДО того, як люди захворіли.

Міфи про те, що онкологічні захворювання спричиняє стрес та/або тип особистості, не доведені, але наполегливо відстоюються. Зокрема й психологами. Психологічні детермінанти у виникненні багатьох соматичних захворювань продовжують яскраво описуватися в багатьох популярних статтях. Цілком імовірно, що в цього явища глибше коріння, ніж просто психологізація клінічної картини.

Проблеми онкопсихологів у роботі з онкопацієнтами

Причини можливої ірраціональної позиції онкопсихолога:

  • актуалізація страху власної смерті;
  • приєднання до позиції пацієнта;
  • складність сучасних уявлень про причини онкозахворювань порівняно зі спрощеною психосоматичною моделлю;
  • комерційна привабливість моделі.
Ірраціональність позиції психолога = складність контакту з лікарем-онкологом.

Отже, значною мірою існування ірраціональної позиції в онкопсихолога пояснюється вторинною травматизацією, отриманою від роботи з пацієнтами, які переживають складну ситуацію онкозахворювання. У фахівця відбувається актуалізація власного страху смерті, страху захворіти, страху втратити контроль над своїм життям.

Не можна не враховувати того, що підтримка міфу про захворювання і належність до загального колективного міфу допомагають встановлювати контакт з пацієнтом і мають значний сугестивний (заснований на навіюванні) потенціал.

Інша важлива проблема, з якою стикається онкопсихолог, — конфлікт між емоційним і когнітивним рівнями сприйняття пацієнтом свого онкозахворювання. Емпатійно реагуючи на інтенсивні емоційні переживання пацієнтів у процесі усвідомлення діагнозу і проходження лікування, психолог може частково привласнювати їх і намагатися раціоналізувати. Суперечність, що утворюється з його професійною позицією, він вирішує регресією когнітивних уявлень.

Важливо розуміти: психосоматична модель онкологічного захворювання спрощена в зрозуміліший бік і відрізняється від складної та малозрозумілої моделі актуальних знань. Через неповноту розуміння патогенезу онкологічного захворювання, пов'язану зі складністю моделі, вона когнітивно спрощується в бік вибору простішого. Це допомагає фахівцеві впоратися з власною тривогою — і міф починає працювати.
Ірраціональні уявлення деяких психологів і психотерапевтів про етіологію онкологічних захворювань ускладнюють спілкування з лікарями-онкологами. Це знижує авторитет професії онкопсихолога, і зрештою онкологи не можуть реалізувати комплексну допомогу, яка потрібна пацієнтам.
Щоб уникнути таких проблем, онкопсихологи мають постійно оновлювати свої знання в онкології, канцерогенезі та новітніх методах лікування. Також дуже важливо проходити регулярні супервізії, інтервізії, а можливо, й персональну терапію.

Читайте також: «Рак і стрес: що насправді кажуть дослідження» і «Погані дівчата теж хворіють на рак».

Ще на цю тему: «Психотерапія раку» Саймонтонів: що застаріло, а що корисне досі; Як зрозуміти, що психолог вам шкодить.

Підтримайте роботу асоціації

УПОА — громадська організація. Ваші внески допомагають навчати фахівців, розвивати психоонкологію в Україні та робити психологічну допомогу онкопацієнтам доступнішою.

Підтримати