«Саме мине»:
чому чоловіки відкладають візит до лікаря

Ія Слабінська

Онкопсихологиня, президентка УПОА, членкиня IPOS

Листопад — місяць чоловічого здоров'я, тож поговоримо про те, чому чоловіки відкладають візит до лікаря і що з цим можна зробити без сварок і ультиматумів.

Що кажуть цифри

Чоловіки рідше за жінок знають про скринінг і вдвічі рідше його проходять. В опитуванні oncoHUB «Міфи та уявлення українців про онкохвороби» (2021) про скринінг знали 49,3% жінок і 36,1% чоловіків. Проходили його 17,4% жінок і лише 7,4% чоловіків.

Водночас ризик у чоловіків вищий. За оцінками GLOBOCAN 2024 для України, ймовірність захворіти на рак до 75 років у чоловіків становить 26,6%, у жінок — 20,6%. Нових випадків за рік приблизно порівну (74,9 тис. у чоловіків і 78,8 тис. у жінок), а от смертей від раку серед чоловіків помітно більше: 47,2 тис. проти 35,4 тис. Ризик померти від раку до 75 років у чоловіків майже вдвічі вищий — 17,5% проти 9%.

Це статистика для країни, а не прогноз для конкретної людини. Але вона добре показує, скільки можна виграти просто вчасним візитом до лікаря: скринінг шукає зміни тоді, коли людину ще нічого не турбує.

«Відкласти» буває на трьох етапах

Коли кажуть «він тягнув до останнього», зазвичай мають на увазі одне. Насправді затримка може статися в трьох місцях:

1. Між першим симптомом і першим візитом до лікаря.
2. Між першим візитом і діагнозом — коли обстеження розтягуються на місяці.
3. Між діагнозом і початком лікування.

На кожному етапі причини різні. Десь бракує знань, десь заважає складний маршрут у медичній системі, черги чи бюрократія. А десь працюють фінансові, логістичні й психологічні бар'єри. Про останні — далі.

Болить — випив таблетку, перетерпів, і справді минуло. Звичка, яка роками працювала, дуже переконлива. Тільки деякі симптоми саме так і поводяться: то з'являються, то зникають.

Втому, слабкість, поганий сон легко списати на роботу, війну чи пригнічений настрій. Буває, що чоловік довго пояснює слабкість депресією, а причина виявляється в кишечнику. Стрес справді впливає на самопочуття. Але це не привід пропускати обстеження.

Уявлення про те, яким має бути чоловік, — сильним, витривалим, тим, хто не скаржиться, — часто важать більше, ніж хочеться визнати.

Іноді гальмує не сам чоловік, а родина. Молодий пацієнт розповідав, що помічав зміни в самопочутті, але рідні переконали: такі хвороби — для старших, не вигадуй.

Робота, справи, відповідальність за інших. Обстеження завжди здається тим, що почекає.

Це, мабуть, найнесподіваніше. Люди, які будують складні системи й керують проєктами, зізнаються: записатися до лікаря для них — окремий квест. Зрозуміти, до якого фахівця йти, обрати клініку, почитати про лікарів, поговорити з реєстратурою. Один айтівець сказав прямо: «Якщо дружина запише — поїду. Якщо треба самому — це якась абракадабра».

Коли до найближчого фахівця півдня дороги, «просто перевіритися» не їдуть. А гроші в родині часто спершу йдуть на інші потреби.

Як допомогти близькому піти до лікаря

Тиск і залякування зазвичай дають протилежний ефект: людина ще глибше закопується в «потім». Краще працює те, що робить візит простим і конкретним.

Діагноз змінює багато чого одразу, і в чоловіків є свої особливості. Звичні способи впоратися зі стресом — спортзал, робота, вечір із друзями — під час лікування можуть стати недоступними. Хтось переживає через зміни в тілі, хтось — через можливу втрату роботи чи статусу, хтось — через те, що тепер про нього дбають, а не він про всіх.

Те саме уявлення про «справжнього чоловіка» тут теж заважає: просити про підтримку здається незручним, а говорити про почуття — соромним. Тому дуже важливо почути, що все, що людина зараз відчуває, — нормально.

Що допомагає:

• Давати час. Чоловікам часто потрібно побути з думками, перш ніж говорити. Підганяти «давай, розкажи, що з тобою» не варто.
• Допомагати з конкретними справами. Розмова про сенс життя важлива, але інколи підтримка — це разом розібратися, як дістатися на процедуру чи що робити з роботою.
• Не обіцяти, що «все буде добре». Цього не любить ніхто, але чоловіки особливо гостро зчитують таку фразу як нещиру.
• Не повчати й не командувати. Людині, яка проходить лікування, і так бракує відчуття контролю. Краще бути поруч у команді, ніж зверху.

Коли тривога за здоров'я не відпускає

Буває й навпаки: людина постійно прислухається до тіла, перевіряється знову і знову, а спокою не настає. Порядок тут простий. Спершу — лікар: потрібно переконатися, що симптом не має медичної причини. І лише потім — робота з тривогою.

Психолог допомагає побачити, що людина не безпорадна перед своїм страхом, і знайти, що вона може зробити вже зараз. Наприклад, пройти рекомендовані обстеження, впорядкувати страховку чи просто мати з ким поговорити.

Якщо вам чи вашому близькому потрібна підтримка — онкопсихологи УПОА працюють і з людьми з онкологічним діагнозом, і з їхніми рідними.

Читайте також: Movember: говорімо про чоловіче здоров'я · Надія і страх: не поспішати заспокоювати · Рак у близької людини: що робити?.